— Ти вперта, наче віслюк.
- Ось і перший комплімент!

— Мені нема чого бажати.
- Бідолаха!
— Ніяка я не бідолаха! Я щаслива.

— Хто ж тебе таку нагородить та оцінить?
— За так воюємо... За Росію.

— Тобі мама ніколи не казала, що балуватися зі зброєю не варто?
— Мені мама казала:«Якщо вирішив стріляти, стріляй. А інакше вистрелять у тебе».
— І що це за чудо-мама?
— Така сама, як і в тебе — спецназ.

У цьому суть шампанського — постріл та піна. Навіщо ж ще пити шампанське, якщо не заради пострілу та піни?

Жінки звуть один одного сестрами, лише коли вони використовували запас інших слів.

— Боляче буде — потерпи.
- Я звик до болю.
- Так відвикай!

Кажуть, росіяни дуже небезпечні, а цей взагалі з усіх боків ненормальний.

Війни тривали, спустошувалась Річ Посполита, спустошувалась Україна. Ненависть оселилася в серцях і отруїла братську кров.

А взагалі, не заважало б і мені«дякую» сказати, але зважте — квіти та цукерки я не п'ю.