All monsters are human. Усі чудовиська — це люди. (— Це були не люди! Це були монстри!
— Всі монстри — люди. І ти монстр.)

Твоє волосся - як захід сонця після ядерної війни.

— А знаєш, що хрінова?
- Що?
- Взагалі все.

- Я написав їй.
- Вже? Не треба нав'язуватись.
- Вона  не відповіла.
- Не дивно.
— Тільки відправиш повідомлення і час ніби сповільнюється, поки чекаєш на відповідь.

Історії не надто прихильні до тих, хто вважає себе Богом.

Якщо вже бути калікою, то краще багатим.

- Отже... За шкалою від 1 до 10. Ненавидиш скільки?
— Я ненавиджу тебе, Лось! Я сумую за тобою. І знаєш, що найгірше? Почуття, що ти на мене не сумуєш...

Оптиміст вірить, що ми живемо у кращому із можливих світів; песиміст боїться, що це правда.

Яка стерва! Чудова стерва! Краще подруги не вигадаєш! Ну хіба вона  не прекрасна – завжди готова зіграти у ящик під колесами поїзда.

Мені здається, люди не повинні залишатися одні, бо якщо ви знаходите когось, хто для вас справді дорогий, важливо вміти прощати дрібні образи, навіть якщо ти не готовий іти до кінця. Тому що найжахливіше це бути самотнім, коли навколо так багато людей.