- Тебе шукали.
- Хто?
— Троє... Двоє з ношами, один із сокирою.

- Руді, я хотів сказати...
- Я знаю. Я зрозумів: боятися — безглуздо.

Твоя відповідь була настільки невірною, що мало не стала правильною!

Головне, щоб костюмчик сидів –
невимушено, легко і вальяжно.
Все решта, повірте, неважливо…
Немає  і не буде серйознішого за справи.

Нам не прищепили цієї культури. Я все життя виходила з того, що романтика чи померла, чи вона  фальшива.

Яка користь у крилах, якщо ви не відчуваєте подиху вітру на своєму обличчі?

Артилеристи, Сталін наказав!
Артилеристи, кличе Вітчизна нас!
Із сотень тисяч батарей
За сльози наших матерів,
За нашу Батьківщину – вогонь! Вогонь!

Слабість генія – потреба в аудиторії.

Братська любов, навіть найсильніша, не захищає від куль або смертельного газу.

Вони не розуміють, як їм пощастило. Вони ходять, дихають, біжать. Не розуміють, яке це щастя... безтурботно бродити Парижем... Я заздрю, бо вони живі.