— Ну, чого ти хочеш?
— Бути, як ви.
- Не зрозумів. Висловлюйся точніше.
— Завжди чинити по-своєму. І робити те, що мені подобається. Загалом, бути людиною.

Напевно, чудово дивитись на океан і розуміти, що зможеш його намалювати.

— Коли ти станеш маршалом Франції, мій бідний Д'Артаньян.
— Чому я бідний?
— Тому що я так любила тебе, що ти ніколи мене не забудеш.

- О Боже! Ти налякав мене.
- Зроблю свій внесок у нічний дозор.
- Дякую. За те, що охороняєш нас. Мене.
- Це ж я. Твій вірний охоронець. Тихий і незворушний.
- Ти пив? І ти сумний – погане поєднання.
- Ні, я не сумний. Сум - це емоції, властива тим, кому не все одно.
- Та гаразд, Деймон. Це не правда. Тобі не всеодно.

- Не відставайте! Бігає він швидко!

- Він не рухається.
- Думає.
-...Давно не рухається.
- Повільно, але правда, Джоне. Прямо як ти.
-... Він тобі просто подобається, правда?
- І ти теж.
— Щоправда, не рухається.
-... Вражаюче.

Навіть у мафії є ​​своя філософія.

– Як ти можеш бути вампіром?
- А як ти можеш бути перевертнем?

Світить зірочка з небес,
Незрозуміло, на який біс!
Світить-світить-світить...
Вдень і вночі спасу немає  -
Ріже очі яскраве світло!
Світить-світить-світить...

Неймовірно. Ми були разом. Я постійно про це думаю. Неймовірно.

Ми такі, які є, а лотерея це дурість.