— Та що це таке...
— Ну, як каже Арістів, — чорт знає що.

Деякі вчаться танцювати, інші народжені для цього.

- Я не сказала "так", мілорд...
- Ви не сказали "ні"...

- Хлопці, ми маємо допомогти Еліот.
— Вона  ж сказала, що не хоче, щоби їй допомагали.
- А якби Джей-Ді тонув і сказав би тобі, що не хоче, щоб ти його рятував, ти що, не врятував би?
— Ну, це багато від чого залежить. Може, в басейні симпатичні навшпиньки, і він хоче, щоб одна з них врятувала його.
— Припустимо, у ньому немає  жінок.
— У басейні завжди є жінки.
- Чудово, він у ставку! — Я ніколи
не буду плавати в ставку! Там багато змій. — У нашому басейні по вівторках чоловічий день можна там поплавати. — Ти бував там у чоловічий день? Ні

 вже, вибачте.
- Гаразд, добре! Допустимо, тоне Терк.
- Ну звичайно! Як чорний — отже, одразу й плавати не вміє!
— А що він поліз туди взагалі?
- О Боже. Та я краще піду грати в прудкі кулі, ніж пояснюватиму очевидне двом ідіотам.

Якщо я чомусь і навчилася в житті, то це тому, що нічого не горить краще, ніж мої мрії.

Все моє тіло – мотор, а рука – свічка запалювання. І зараз я її запалю.

Між нами, чому люди не думають? Вас це не дратує? Чому б їм просто не подумати?

— Він у тебе стріляв… Чому ти такий живий?
— Я бачу, концепція безсмертя тобі поки що погано дається.

У такі хвилини багато про що мрієш. Я хотіла б бачити друзів поруч і щоб мої батьки були іншими. Я б хотіла, щоб у моєму житті був чоловік, здатний зрозуміти все і сказати, що я не збожеволіла, що я не дура. І ще сказати:«Я пишаюся тобою. Я завжди поруч попри все».

Досить романтики, трахни мене!