- Скільки цукру?
— Два, але щоб я бачив.
========================
— Скільки цукру?
— Два непарні шматки.

- Мені не страшно.
- Звичайно ні, ти нічого не боїшся! Будка падає з неба, людина падає з будки, людина їсть рибні палички з кремом, а ти сидиш собі, як ні в чому не бувало.

Якщо вже Господь наш так полюбив вас, я зроблю вас гідним Його любові. Я давно спостерігаю за вами. Тільки перед жахом душі ваші відразу очищаються, а ви повинні бути абсолютно чистими. Я принесу вам біль, я принесу вам жах, щоб ви могли піднестися, щоб ті, хто зможе вижити в серці пекла на Землі, були гідні любові Господа.

Якщо ти перебуваєш у мафії, то маєш дотримуватися її законів.

- Ти не хочеш мене поцілувати?
- Хочу.
- Тоді чому не цілуєш?
— Тому що я не знаю, чи ти цього хочеш.
- Чому я можу не хотіти?
— Ну... бо ми дуже різні з тобою.
— Ти маєш на увазі вік?
- І це також.
— Аммм... виходить, якщо ми зараз поцілуємось, це буде неправильно?
— Ну, для звичайних людей — так, якби ми з тобою були не ти, не я, а адекватні люди, вони б так, звичайно, не вчинили.
— Але ж ми з тобою неадекватні люди.

Розчарувався у піску. Це лише камінці.

— Я дуже негарний...
— Хто тобі це сказав?
— Скляна луна  у палаці.
— Це дзеркало. І ти повірив цій склянці? Дзеркало – найбільше з ошуканців. Гарна людина чи не гарна — про це можуть сказати тільки люди.

- Ваш родич багато п'є?
- Сем?! Пара пива і він у караоке!

- Ти де? Я тебе не бачу!
— Я стою біля хлопця у краватці!
— Та тут мільйон хлопців у краватці!
— То шукай того, біля якого стою я!

Кохання? Це від неї встає у штанах?