— Ти віриш у примар?
— Чому ти мене питаєш?
- Не знаю. Не всьому ж бути лайном, правда? Має бути найкраще місце, десь. Принаймні для таких, як ти.
— Але ж не для тебе?
— Відколи ти сюди переїхала, це і є найкраще місце.
— Наш Кастіїл не був таким, як ти, він не був слабаком!
- Ти плутаєш слабкість - з вірністю та співчуттям.
А світ не просто такий, як є. Він такий, як ми його розуміємо, так? А коли щось розумієш, то привносиш щось своє, так? І хіба саме життя, таким чином, не перетворюється на розповідь?
Якщо хтось тобі дорогий, не залишай між вами недомови.
— Ви просто не знайшли потрібну людину, Містер Барроу. Але я впевнена, що друзі чекають на вас, і нова робота в новому будинку допоможе вам відшукати їх.
- Знаєте, Місіс Х'юз... Це перше місце, де я зміг пустити коріння.
— Ну, навіщо я відпустив її на шопінг, — ламав собі голову Шурінберг. — З моєю зарплатою.
— Як ти думаєш, домашня тварина багато може сказати про свого господаря?
- Що? За моєю спиною?!
Де нині кінь бойовий,
Де дзвінкого рогу спів?
Відгриміли гірською грозою,
Відшуміли степовими вітрами,
Згинули давні дні,
У західній тіні за пагорбами.
- Вітання. Мені треба тобі дещо розповісти.
— О, будь ласка, тільки не ще одна вагітність.