Президентами не народжуються, президентів роблять!

— Я знала, що станеться щось кошмарне. Я хотів би я попереджав вас кожен день. Ти не знаєш, як я жила всі ці роки з такою ношею.
— Ви правда відчували, що станеться аварія? Скажіть правду.
- Ні, не відчувала.
— Тоді навіщо кажете такі жахливі речі?
— Так я почуваюся важливою.

Я знаю, як ми з тобою будемо - ми з тобою не будемо!

- Роуз, може підеш, поставиш каву, нарешті!
— Мамо, я приготувала вечерю, чому б тобі не зварити кави?
— Я виростила двох дочок, поховала чоловіка, я вже зварила свою каву.

Намагатися поринути у моє серце зовсім небезпечно.

Нещасною робить не кохання, а надія на взаємність... Вимога умов... Спробуй любити без умов... Коли чогось перестаєш чекати, воно приходить саме.

Позбутися звичок складно, тому що це змушує ставити питання, чому ми придбали їх.

Повідомляти людину про біду по краплині — все одно, що розпилювати її живцем.

— Отже, маленька дівчинка, стигле червоне яблуко. Тобі це нічого не нагадує, казкарю ти наш?
— Припускаєш, що то Білосніжка?
- Білосніжка. Я про неї кінець дивився. Порнуху правда. Там ще була зла мачуха. У-у-у... яка вона  була погана...

— Я два роки тому кинув [курити].
- Так? А навіщо тоді запальничку із собою носиш?
— Це подарунок від моєї колишньої дружини. Я сентиментальний. Щоб не забувати, якою вона  була сука!