- Ти підеш ось так? Та тут же ґвалтують на кожному розі.
- Так, так, на кожному розі!... Але не кожен день.

Коли я побачив її вперше, вона  збиралася повіситись у туалеті. Потім вона  пішла за мною. Спочатку вона  викликала в мене лише досаду. При цьому в мене в житті теж не ладналося, як і в неї. Але три дні, які я провів з Лайлою - це було найкраще, що я випробував у житті.

- Вони хочуть моєї смерті.
— Та ні, взагалі. Вони просто не хочуть, щоб ти залишався живим.
- Це інше діло! А то я почав переживати.

Тримайся, Сань, терпи! Бог  терпів і нам велів.

— Але може війні не обов'язково бути?
— Звичайно, обов'язково, інакше як ми переможемо?

Дівчатка, у мене вже два місяці не було сексу... Не міг би хтось із вас хоча б просто лягти на мене, щоб я відчула на собі вагу  чоловіка?

- Не подобається в літаку - стрибайте.
- Не можу.
— Отак завжди з метафорами... Доводиться пояснювати: вистрибувати з літака — безглуздо!
— А якщо я не в літаку, я просто там, де не хочу бути.
— З метафорами і справді непросто... Так, а якщо ви в кіоску з морозивом, а зовні море цукерок, квітів і дівчат. Ви у літаку! Ми всі у літаках. Життя небезпечне і складне. І завжди кінчається смертю.

— У вас не було порожнього часу у вашому житті?
— Тільки все моє життя.

«Милий», можливо,«пристрасний» – будь ласка. Але не плутай це з поступливістю.

Цікавість не гріх, Гаррі, але треба бути трохи терплячою.