Людина розмовляє з Богом мовою совісті. Немає  совісті, немає  Бога.

— До речі, я ще не перестала говорити.
— До речі, я вже перестав слухати.

Якщо мої права порушують, а я мовчу, мені краще померти, аніж так жити.

- Де Мерлін?
— Вирушив на пошуки агремонії. Славне, але боязке рослина, його складно знайти, робота на весь день.
- Весь день!?
— Вона безцінна, мілорде. Добре як для печінки, так і для селезінки.
- Він у таверні, я вгадав?
- Ні, сир.
— Гаразд, коли він прочистить печінку з селезінкою, передай йому, що за годину він має бути в моїх покоях. Тверезий!

- Куди, міс?
- До зірок!

Немає хижака небезпечніше, ніж людина.

Ми приймаємо реальність такою, якою її підносять. Елементарно.

— Вибачте, що запізнився, я був у кіно.
- Сподіваюся, вона  гарна?
- Сподіваюся, це вона?!!

Ненавиджу добрих чарівників. Наприкінці вони завжди виявляються Лікарем.

Сонце для всіх, а пляж для тих, хто це заслужив.