- Ми прийшли забрати тебе додому, Дженніфер. Вибач що так довго. Ти нам потрібна. Ти мені потрібна.
- Вже краще.

Кордон між збігом і долею - примарна.

Париж – місто для тих, хто закоханий.

Поплач за мене. У мене скінчилися сльози.

— Сину  мій, Всевишній наказав нам дбати про душі землян. Але не тут, на землі, настає зцілення грішної душі. Ти, сину  мій, їв хліб беззаконня і пив вино розкрадання.
— А ти знаєш, батьку, яке воно солодке, вино розкрадання?
- Хто ти? Диявол чи недоумкуватий дитя?
- Я Зобар. Перший конокрад у світі, ваше священство.
— Більше вам нема чого сказати?
— Додому треба, попрощатися з усіма. Коней погладити, поплювати їм у морди, щоб не наврочили. Вина розкрадання ковток не заважало б.

Складність і сірість не в самій істині, а в тому, як з нею вчинити, коли її набуваєш.

Правління шакалів триває доти, доки не встануть леви.

Нобель винайшов динаміт, мені не потрібні його криваві гроші!

Я хочу, щоб ти був моїм чоловіком, щоб ти піклувався про мене. Я хочу засипати в тебе під крильцем. Хочу, щоб ти читав мені казки на ніч. Хочу зустрічати та проводжати сонце на даху нашого білого, круглого будиночка.

— Якщо Ви зараз не поїдете додому, то я за себе не ручаюся. А також за те, що Ви доїдете до Персії.
— З чого Ви взяли, що… Звідки Ви дізналися про Персію?
— Ваша сусідка сказала. Взяли Ви з ранку валізу та поїхали до Персії. Веніамін... Ну нічого не можете в собі втримати, все з Вас так і лізе назовні.