- Тато не приїде! Чуєш?! Не приїде!
— От коли тато приїде, я йому все про тебе розповім!

Уроки загальмовують розвиток та руйнують здатність до індивідуального мислення.

— Ні, Озгуде, давай начистоту. Я взагалі не можу стати твоєю дружиною!
- Чому?
— Ну... Хоч би тому, що в мене фарбоване волосся!
- Це не важливо.
- А я курю! Димлю як паровоз!
— І це не має значення.
— А яке в мене минуле? Прорва чоловіків і навіть один саксофоніст!
- Я тебе прощаю.
— О, Боже!... Я ніколи не народжу тобі дитину!
— Усиновимо чужого.
— Ну, якщо тобі й цього мало... Ех, я ж ЧОЛОВІК!
— Ну, кожен має свої недоліки.

— Схоже, твоя підсвідомість намагається з тобою спілкуватися.
— І як мені сказати своїй підсвідомості, щоб вона використовувала відому мені мову?

— У нього є друзі?
- Ти його бачив?!

Але я не брешу про те, що сталося зі мною. І Етель не бреше. А правда чи неправда, книга чи не книга... Я землю випалю цих привілейованих, жалюгідних негідників! Хочеш потрапити під роздачу, Шеріл?! Назви мене чи будь-яку з цих прекрасних, юних, сильних, інтелігентних дівчат... повією. Ще. Один. Раз.

Одного разу я переконав його, що сушіння для одягу – це машина часу; коли він виліз із неї, я був одягнений ченцем і погрожував спалити його як чаклуна.

- Що, якби я сказала тобі, що Клауса можна вбити? Не тимчасово кинджалом, а по-справжньому.
— Я б сказав, що ти зневірилася і брешеш… чи п'яна. Або напившись відчайдушно брешеш.

Солдат не перестає бути солдатом навіть коли поранений.

- Я думала, будинок  - це те місце, куди запрошують друзів.
- Ні. Будинок там, де людині добре.