Адже ніщо не лякає сильніше, ніж не уявне. Страх сильний і могутній, поки це скрип половиць за нашою спиною, відблиск місячного променя в запиленому дзеркалі, рух тіні, схоплений куточком нашого ока ; якщо ж ти знайшов у собі сили повернутись до жаху обличчям, він втратить половину своєї могутності.

Вона завжди давала собі добрі поради, хоч слідувала їм нечасто.

— Я говорю тільки те, що бачив, пане Зальцелло, — сказав він. – Я багато чого бачу, ось так…

– І все через денце пляшки.

Я пішов і пристрелив підступну бестію — телевізор. Це Медуза — щовечора своїм нерухомим поглядом перетворює на камінь мільйони людей, це сирена — співає, і кличе, і обіцяє так багато, а дає мізерно мало... але я завжди повертався до неї, повертався і сподівався на щось до останньої. хвилини, і ось – бац!

Кохання схоже на американські гірки: спочатку вгору, потім раптом вниз, і знову вгору, і знову вниз, а в кінці блюєш прямо на себе!

Він ще не знав, що чекає на нього там, куди він їде, але він був певен: це буде краще, ніж те, що він залишав позаду.

— Хотілося б мені, щоб це сталося іншим часом — не в мій.

— І мені б теж, та й усім, хто дожив до таких часів. Але обирати не дано. Ми можемо лише вирішити, як розпорядитись своїм часом.

— Чому ви так завзято виступаєте проти нинішнього уряду? Хіба інше буде набагато краще?

— Хтось має боротися за ідеали добра і справедливості?..

Проте основна маса надто інертна. Їй начхати на все, крім власного добробуту та особистого спокою. У ситій сплячці народ може допустити навіть прихід фашизму.

Можна змусити брехати безліч народу, якщо у них є свій шкурний інтерес. А коли всі говорять ту саму неправду — це вже правда.

Вона, мабуть, Африки і в очі не бачила... але все ж таки я міг собі її уявити в Африці: Африка – це в її дусі.