Євген Замятін. Ми
Людина - як роман - до останньої сторінки не знаєш, чим скінчиться. Інакше не варто було б читати.
Людина - як роман - до останньої сторінки не знаєш, чим скінчиться. Інакше не варто було б читати.
... люди, які ніколи ні про що не питають, найкращі втішники.
... потрібна книга, або вірш, або навіть потрібні слова можуть зробити людину кращою, головне прочитати їх у потрібний момент.
- Надія - дурне почуття, - похитав головою сер Махі, - краще ні на що не сподівайся, моя тобі порада!
Коли я вдома, мені завжди приходять на згадку яблуні, або зелені галявини, або колір моря десь у далеких краях, і я вдаюся смутку тому, що не можу перебувати скрізь одночасно.
... ранимість завжди йде рука об руку зі чарівністю юності, ароматом юності.
... природа будь-якої залежності полягає в тому, щоб бажати все більше і більше, а не менше і менше.
Не вір, що сонце ясно,
Що зірки - рій вогнів,
Що правда брехати не владна,
Але вір любові моїй.
Поки людина не здається, вона сильніша за свою долю.