Заводити одного собаку після іншого, аби був, так само безглуздо, як після загиблого чоловіка тут же кидатися на пошуки іншого, аби був. Собаки, як люди, або трапляються самі, або більше з тобою не трапляються. Станеться – заведу. Тільки вже десять років не трапляється зі мною собака. І, можливо, не станеться ніколи. Але це зовсім не важливо. Тому що у мене був собака. І був мій великий чоловік. Не важливо, скільки часу. Він був мій єдиний чоловік. І тому, що він був, тепер є ви.

... коли б'єш звіра тільки заради мисливської пристрасті та азарту, то це трохи відрізняється від справжнього вбивства.

Сьогодні пересаджували рибок з одного акваріуму до іншого.
У ході знущання з тварин у черговий раз підтвердилися такі життєві правила:
- Опір долі - головна причина стресів;
— якщо вам здається, що доля поводиться з вами грубо і немилосердно, це зовсім не означає, що вам бажають зла. Просто ви зайняли незручну для неї позицію;
- Якщо захоплено займатися улюбленою справою (наприклад, смоктати корч), можна пропустити навіть апокаліпсис.

Пушкін любив кидатися камінням. Як побачить каміння, так і почне ним кидатися. Іноді так розійдеться, що стоїть весь червоний, руками махає, камінням кидається, просто жах!

Нерозв'язне питання, чи я зламаний? Чи я гину? Всі ознаки говорять за це (холод, отупіння, стан нервів, розсіяність, нездатність до роботи, головний біль, безсоння); майже єдине, що каже проти цього, – надія.

Більшість людей веде безнадійне існування. Те, що зветься смиренністю, насправді є переконаним розпачом.

Я робив незвичне, а отже, по-справжньому розпоряджався своїм життям.

Сподіваючись на краще, готуйся до гіршого.

... я не вірю в збіги, удачу, долю. Але я вірю, що в нескінченному Всесвіті можливо абсолютно все: наприклад, те, що юнак із зимовим прізвищем у двадцять з невеликим може мати абсолютно сиве волосся. Але якщо брати теоретично можливі випадковості, мій випадок не такий вже й вражаючий. Набагато більше вражають історії, коли хлопець і дівчина, закохані один одного в школі, розлучаються, розділені обставинами та океанами, і проживають кожен своє життя. І потім вони, не маючи жодного зв'язку один з одним протягомп'ятдесяти років, раптом цілком випадково зустрічаються у відпустці в якомусь богом забутому куточку світу. І їхня історія триває з того самого місця, на якому вона  закінчилася півстоліття тому.

Зося обережно відсмикнула руку.
- Ти більше не кохаєш мене.
- Як ти можеш так казати? Чому?
- Тому що ти нещасливий. Якщо когось любиш, ніщо не може зробити тебе нещасним.