Слухайте, нам бракує трьох речей. Перша – якість наших знань. Друга – дозвілля, щоб продумати, засвоїти ці знання. А третя просто діяти на основі того, що ми почерпнули із взаємодії двох перших.

Кохання - це бажання постійної присутності іншої людини.

Вища раса – це не національність. Вища раса – це Бетховен, Шекспір, Чайковський, Толстой, Чарлі Чаплін... А Гітлер, Геббельс, Муссоліні – це дрібні демони.

Поцілунок її був холодніший за льоду, він пронизав його наскрізь і дійшов до самого серця, а воно й без того вже було наполовину крижаним.

"А потім вона  прокинулася і зрозуміла, що це був тільки сон..." Чи не найгірший кінець, який тільки можна придумати.

… Життя незримо виводить і виводить на людському обличчі свої буквиці-зморшки – їх не приховаєш, не зміниш.
Кожне літо, кожне горе і щоденна праця відзначені життям на обличчі людини. На голому жіночому обличчі ці знаки легко читаються. Борода та вуса чоловіки ховають грамоту життя. Поки в бороді не проросте біле, як на спині лісовина, волосся, лише по звичці, а не оком дізнаєшся — з хлопцем зустрівся чи зі зрілим чоловіком.

Ах, якби відчувати тільки цю теплоту любові та не відчувати її тривоги!

Коли життя хороше, сперечатися про нього нема чого.

Видимість оманлива. І справжня причина подій може не мати нічого спільного з уявною.

Будь-яке горище — це Машина часу, в ній тупоумні люди похилого віку, на кшталт мене, можуть вирушити на сорок років тому, в блаженну пору, коли цілий рік безхмарне літо і діти об'їдаються морозивом. Пам'ятаєш, яке смачне було морозиво?