Ще в ранньому дитинстві я набув порочної звички вважати себе не таким, як усі, і поводитися інакше, ніж інші смертні. Як виявилось, це золота жила!

Найвірніший спосіб бути обдуреним — це вважати себе хитрішим за інших.

Ти можеш вибирати, крізь яке скло дивитись на світ. Крізь темне чи світле.

Кожна людина рано чи пізно змушена переступити через розчарування, коли все здається позбавленим сенсу. Якщо не зможе чи не захоче переступити – людину не буде.

Давно помічено, що форми протесту проти сьогодення у людини різні. Можна, не приймаючи сьогодення, піти у минуле чи переселитися в область мрій, але головне — не приймати антилюдське, не прислуговувати йому.

Чого не бачить око, того не відчуває шлунок.

Що ж змушує людей вставати з ліжка в таку ранню годину, тремтіти від холоду на вулицях і мерзнути в церкві? Що це — віра чи забобони? Благочестя чи святенництво?

Я, право, не можу виставити напоказ цей портрет... Я вклав у нього надто багато самого себе.

Собача думка: якщо вкусити боязко, а лизнути — незручно, проскули щось невиразне.

— Вони очікують побачити монстрів із надмозками?
— Думаю, вони швидше за очікують побачити богів. З надрозумними монстрами ще можна впоратися, а ось боги зовсім інша справа. Нікому не хочеться бути расою рабів.