Дурні вигадують моду, а розумні мимоволі їй йдуть.

Вимога людини, щоб її полюбили, є найбільшою з усіх зарозумілостей.

Життя і смерть такі непередбачувані, такі близькі один до одного. Ми існуємо, не знаючи, хто наступний покине цей світ.

…не приходь до мене зі своїми почуттями. Мені своїх вистачає…

Дитина назавжди залишається у неоплатному боргу матері. Це все одно, що намагатися наздогнати суперника, який уже випередив тебе на двадцять п'ять кілометрів. На що тут сподіватись? Не важливо, скільки листівок на День матері ти намалюєш, скільки побитих фраз і зізнань у любові напишеш в них. Можеш навіть сказати, що любиш її більше, ніж батька, і підморгнути, ніби ви спільники.

Бачиш, мій друже, мрії не можна віддавати в банк під відсотки. Це папери неправильні; та й відсотки — дрібні.

На жаль, через десятиліття мені довелося визнати, що я помилялася: тікати було нікуди. Все це були ланки одного ланцюга, що відрізнялися хіба що за розмірами: наш квартал – наше місто – Італія – Європа – наша планета. Тепер я розумію, що хворий був не наш квартал і не Неаполь, а вся земна куля, весь Всесвіт, всі всесвіти, скільки не є їх на світі. І зробити тут нічого не можна, хіба тільки заховати голову глибше в пісок.

— Що ж, достатня сума.
— За одного дрібного злодія — гігантська, але за людську душу нікчемна.

Завжди подумки розмовляю з дорогими мені людьми — ділюся тим, що бачу, відчуваю, чую. Ми споріднені душі, такий зв'язок вищий за відстані, перепони, обставини.

Ви уявляєте, що може статися, коли на нашій планеті з'являться ці гігантські рослини? Поживних продуктів стане дуже багато. Все стане дешево. Зникне злидні! Хто тоді захоче працювати на нас з вами? Що станеться з капіталістами? Ось ви, наприклад, тепер стали багатими. Ви можете задовольняти всі свої забаганки. Можете найняти собі шофера, щоб возив вас на машині, можете найняти слуг, щоб виконували всі ваші накази: прибирали ваше приміщення, доглядали вашого собачку, вибивали килими, натягували на вас гамаші, та мало що! А хто має робити все це? Все це повинні робити для вас бідняки, які потребують заробітку. А який бідняк піде до вас на службу, якщо він ні чого не потребує?... Вам же доведеться самим все робити. Навіщо ж тоді вам усе ваше багатство?... Якщо й настане такий час, коли всім стане добре, то багатіям обов'язково стане погано. Врахуйте це.