Дмитро Ємець. Мефодій Буслаєв. Помста валькірій
Чоловіки після тридцяти страшенно не хочуть одружитися. А ті, котрі хочуть, від цих краще триматися подалі. Щось із ними напевно не так.
Чоловіки після тридцяти страшенно не хочуть одружитися. А ті, котрі хочуть, від цих краще триматися подалі. Щось із ними напевно не так.
Мені не під силу переробити цей світ, а отже, доведеться терпіти все, що в ньому є, включаючи тебе.
Звісно. Саме це й роблять люди у невпорядкованому світі, світі свободи та вибору – вони йдуть, коли хочуть. Вони зникають, потім повертаються, потім знову йдуть. А ти залишаєшся збирати уламки на самоті.
Навіщо жалюгідне уявлення про культуру духу у того, хто вважає, ніби вона ґрунтується на знанні формул, на запам'ятовуванні досягнутих результатів. Найбільш посередній учень Політехнічної школи, який закінчив курс останнім, знає про природу та її закони більше, ніж Декарт, Паскаль та Ньютон. Але ніколи йому на думку не спаде такий поворот думки, які приходили в голову Декарту, Паскалю та Ньютону. Бо в тих спочатку виховували душу.
Добре при нагоді послухати тишу, — казав він, — бо тоді вдається почути, як гасає в повітрі пилок польових квітів, а повітря так і гуде бджолами...
Нерідко дідусі та бабусі, їхні особи та доля впливають на нашу особистість і долю не менше, а часто й більше, ніж мама та тато.
Коли людина втрачає щось дуже цінне, іноді раптом вирішує, що з цього моменту все, що існувало раніше, було лише ілюзією.
Вона була для мене символом душевної близькості двох людей, у чиїх жилах одна кров. Вона ж перетворилася на символ ненависті.
Що це за почуття, коли їдеш від людей, а вони стають все менше і менше, поки їх порошинки не розсіюються у тебе на очах? — це надто величезний світ височіє своїм склепінням над нами, і це прощання. Але ми схиляємося вперед, назустріч новому безумству під небесами.