Чоловіки одружуються з жінками, вірячи, що ті ніколи не зміняться, а жінки виходять заміж за чоловіків, сподіваючись, що вони коли-небудь зміняться. Насправді відбувається зворотне: більшість чоловіків ніколи не змінюється, і жодній жінці ще не вдалося залишитися такою самою, як у день весілля!
Щось знати — зовсім інше, ніж про те саме чути. Знати без слів це означає чути серцем, яке як щит від уявлень хибних оберігає.
Темні очі бачили мене наскрізь; я спробувала уявити, як він дивився б, якби йому полюбити. Погляд був м'яким, відчуженим, часом трохи докоряючим — і завжди недосяжним. Не вина цих очей, що їм так багато відкривалося. Їх господар при нагоді легко входив у роль«звичайного хлопця», хоча йому не так часто вдавалося змішатися з натовпом. Втім, він умів і мовчати, і йти в тінь, і слухати. Зі свого місця (завжди здавалося, що з висоти, хоча зростом він був невеликий) він оглядав складне життя свого світу, як гордовитий юний пастир, що не розрізняє дня і ночі. Він народився безсонним, без здібності та бажання відпочивати.
Посмішка. Вона висвітлила його обличчя, її серце і цей хол яскравіший за будь-яку кришталеву люстру.
Все живе вмирає, щоб удобрити ґрунт і дати народження нового життя… Це життя, Лано. Світанок — убивця ночі, але хто здатний за це його ненавидіти?
Ну, так відомо: у баб сльози некуплені. Бабині сльози та сама вода…
Слідкуй за тим, щоб читання багатьох письменників і всякого роду книг не справило невиразності і невизначеності в умі. Слід мати свій розум лише письменниками безперечної гідності. Надмірне читання розважає розум, відучує його від самостійної роботи. Тому читай тільки книги старі, безперечно, хороші. Якщо колись є бажання перейти на якийсь час до іншого роду творів, не забувай ніколи повертатися до колишніх.
Палиці та каміння могли б, звичайно, розтрощити мої кістки, проте найбільший біль мені доставляли слова. Кістки зростаються, та ще й міцніше стають рівно там, де зрослися; душевні рани гнояться і ниють десятиліттями, відкриваючись від тихого шепоту.
Ми безперервно розмовляємо із собою про наш світ. Фактично ми створюємо наш світ своїм внутрішнім діалогом. Коли ми перестаємо розмовляти з собою, світ стає таким, яким він має бути. Ми оновлюємо його, наділяємо його життям, ми підтримуємо його своїм внутрішнім діалогом. І не тільки це. Ми також обираємо свої шляхи відповідно до того, що ми говоримо собі. Так ми повторюємо той самий вибір ще й ще, допоки не помремо. Тому що ми продовжуємо той самий внутрішній діалог. Воїн усвідомлює це і прагне припинити свій внутрішній діалог.