Вночі у думок є особливість зриватися з повідця та гуляти на волі.

Коли я працюю довго, невтомно, тоді думки легші, і здається, ніби мені теж відомо, для чого я існую. А скільки, брате, у Росії людей, які існують невідомо для чого.

Старий кінь борозни не псує, а й нової не прокладає.

... свіжі троянди в неділю, та ще таку рань, безсумнівно пахнуть крадіжкою.

- Скажи! — наполягала Яра.
— Я не вмію таке казати! У мене язик замерз.
- Не викручуйся! Повторюй:«Я тебе…»
— Ти мене…
— ОЛЕГ!

Мені здається з нами постійно відбуваються два важливі процеси: втікання від самих та повернення до себе.

Знаєте, коханка - це така нетерпляча молода жінка, яка трошки діє вам на нерви.

Мета в житті не в тому, щоб здобути собі безсмертну славу... Вона  в тому, щоб перетворювати кожен день в маленьку вічність.

Вона прокинулася, але не розплющила очей. Хіба забудеш, яка самотність на тебе чекає: чоловіки вранці на протилежному березі прірви. Ще більше вона боялася ніжності, чоловік не відрізняє ніжності від бажання, ти ніколи не буваєш у безпеці. Якщо вас обіймають, притискають до себе, у вас відчувають жінку... Ось чому краще мовчати, підставити на ходу щоку, відмовитися від надії на дружбу, від стільки ілюзій... Тобі не народитися вранці заново, минуле життя обліпило тебе вологим простирадлом.

Люди, старіючи, повертаються до дитинства.