Я віддав тобі найкраще, що в мене було, — якось сказав він їй, і з кожним ударом серця свого сина вона  знала, що це так.

Хіба життя полягає в тому, що потрібно щоранку підніматися в той же самий час, щоб опинитися в пробці або черзі на той самий поїзд, по дорозі на ту ж роботу, яка викликає нудьгу, розчарування і незадоволеність, а потім повертатися в ту ж саму пробку або чергу, щоб подивитися те ж саме нічне телебачення, яке відноситься до нас, як до недоумкуватих? Чи це життя, коли ми відправляємо своїх дітей до шкіл та університетів, призначених для того, щоб випльовувати звідти запрограмовані гвинтики нового покоління?

Ні на ком так не помітний біг  часу, як на дітях.

У наш час люди дають дітям життя, але не збираються відповідати за них. Натомість вони виштовхують дітей у суспільство, а потім скаржаться на зростання злочинності чи безробіття.

- У тебе добре серце, - промовила вона. – Цього буває достатньо, щоб не зникнути… – вона  похитала головою, – але найчастіше однієї доброти мало.

Але той, хто лютістю бажання п'яний,
Той у пошуках скарбу, повірте,
Не боїться навіть лютої смерті.

Літо - це можливість заправитися сонцем перед майбутньою холодною дорогою. І про найголовніше не забудь - про кохання. Чистою, відкритою, безоплатною. Я не про любов до чоловіка чи жінки. А до життя, до світу довкола. Адже влітку так багато світлого, яскравого. Поринай у фарби з головою!

Ми не маємо часу бути самими собою. У нас вистачає часу лише на те, щоб бути щасливими.

Сидіти і чекати у бездіяльності та невідомості було гірше за смерть.

Є три типи діяльних людей. Найпростіші з них просто не втратять вигоди, коли вона  сама прикотилася до них під ноги. Інші, розрядом вище, весь час зиркають на всі боки — чи немає  де якоїсь видобутку, і, трохи побачивши відповідну мету, накидаються на неї. Але найцінніші люди особливого сорту, які не чекають удачі і не виглядають її, а самі створюють виграшну ситуацію — з порожнечі, з нічого.