Бажаючи впізнати людину, ми цікавимося її життям аж до найдрібніших подробиць, бо будь-який індивід є біографією, своєрідною розповіддю. Кожен з нас збігається з єдиним у своєму роді сюжетом, що безперервно розгортається в нас і за допомогою нас. Він складається з наших вражень, почуттів, думок, дій та (далеко не в останню чергу) наших власних слів та оповідань. З погляду біології та фізіології ми не так сильно відрізняємося один від одного, але в часі — в безперервному часі долі — кожен з нас унікальний.

Обговорювати минулі сварки і особливо хто чого комусь сказав — все одно що грати із запальничкою на пороховому складі.

— Здається, можна дістати до неба.
- Ні, навіть не так.
- Як же тоді?
- Вище. Три метра над небом.

Дівчина, соціальний працівник, повернулась і зневажливо подивилася на нас. Я усміхнувся у відповідь, але вона відвернулася з біса злісним виразом на обличчі. Ні гроша не дав би за таку соціальну роботу. Соціальний працівник, який не може бути соціальним, це, чорт забирай, взагалі ні в які ворота не лізе. Це як рятівник, який ні хрону не вміє плавати. На гарматний постріл до такої роботи не підпустив би.

Що б я не казав, вони продовжували думати про Бога як про когось зовнішнього, хто прагне притиснути до грудей кожного недоумкуватого ідіота і забезпечити йому безбідне існування. Точку зору, що вони самі повинні дбати про себе… що біди, які вони зазнають, це результат їхніх власних вчинків… вони не можуть чи не бажають сприймати.

Людям нічого не загрожує. Люди живучи, як таргани. А ось цивілізація … Її б зберегти.

Передумовою успішної роботи у великих масштабах є наступність і безперервність у роботі та ретельна координація зусиль.

Слово не горобець — наздожени та добий.

Жодна жива істота не може уникнути відчуття страху, від якого серце завмирає.

Займи мені місце біля вікна, коли потрапиш у пекло!