За багато тисячоліть люди так і не розібралися в тому, що таке« кохання». Що в ній від тіла, а що від розуму? Що з волі нагоди, а що призначено долею? Чому ідеальні шлюби руйнуються, а невідповідні пари живуть у коханні та злагоді? Вони не знали відповіді, і я не знаю. Кохання просто є, і все.
Колись цілим поколінням доводилося прожити свій вік, не бачачи істотних змін ні в духовній, ні в матеріальній сфері життя, а зараз ми від цих змін не можемо просто перевести подих.
Дятел був скромний вчений і вів суворо відокремлене життя. Ні з ким ніколи не бачився (багато хто навіть думав, що він заспіває, як і всі серйозні вчені, п'є), але цілі дні сидів на сосновому суку і все довбав. І надовбав він цілий оберемок історичних досліджень:«Родовід лісовика»,«Чи була заміжня Баба-Яга» та ін. Але скільки не довбав, видавця для своїх книжок знайти не міг.
Скажи трьом різним людям:«Я не можу піти у кіно!». Перший почує, що ти не хочеш піти саме з ним і з горя наковтається канцелярських скріпок. Інший вирішить, що в тебе болить голова і ти готуєшся до іспиту. І лише третій правильно вгадає, що кіно для тебе надто інтелектуальне, і відведе тебе на футбол.
Патріотизм може бути хороший. Чому люди не кажуть, що егоїзм не може бути хорошим, хоча це швидше можна було б стверджувати, тому що егоїзм є природне почуття, з яким людина народжується, а патріотизм почуття неприродне, штучно прищеплене йому. Так, наприклад, в Росії, де патріотизм у вигляді любові і відданості до віри, царя і вітчизни з незвичайною напруженістю всіма знаряддями, що знаходяться в руках уряду: церкви, школи, друку і всякої урочистості, прищеплюється народу, російська робоча людина— сто мільйонів російського народу, незважаючи на ту незаслужену репутацію, яку йому зробили, як народу особливо відданого своїй вірі, цареві та вітчизні, є народ найвільніший від обману патріотизму. Віри своєї, тієї православної, державної, якої він ніби так відданий, він здебільшого не знає, а як тільки впізнає, кидає її і стає раціоналістом; до царя свого, незважаючи на невпинні, посилені навіювання в цьому напрямі, він ставиться як до всієї начальницької влади - якщо не з осудом, то з досконалою байдужістю; вітчизни ж своєї, якщо не розуміти під цим своє село, волость, він або зовсім не знає, або, якщо знає, то не робить між ним та іншими державами ніякої різниці.
Тепер я розумію, що означає перегоріти. Саме це зі мною сталося. Я перегорів. Щось у мені згасло, і все стало байдуже. Я нічого не робив. Ні про що не думав. Нічого не хотів. Нічого.