Минуло сто років — і що ж лишилось
Від сильних, гордих цих чоловіків,
Яких повних волі пристрастей?
Їхнє покоління пройшло -
І з ним зник кривавий слід
Зусиль, лих і перемог.

Ми разом, чи надовго, чи нема  — хто знає? Ми разом, і цього достатньо. Навіщо нам усілякі церемонії?

Написати б таку книгу про війну, щоб від війни нудило, і сама думка про неї була б неприємною. Шалена. Самих генералів би нудило…

Нехай у мене ослабне рука, ступня або нога, нехай захитаються всі зуби - все ж, поки у мене залишається життя, все гаразд.

Ми затримали погляди на мить, і хоча вона  здавалася спокійною та зібраною, я бачив біль у її очах. Кожна частка мене прагнула обійняти її, прогнати цей біль.

Доброта її не зовнішня, а вроджена.

Соромитися власних сліз означає не визнавати свої почуття.

На мою думку, мені треба перестати думати. Я довго думав, перш ніж дійшов цього висновку.

Мовчання всіма мовами означає одне й те саме.

Хто любить сходження, повинен прийняти і занепад, адже те й інше нероздільне.