Взагалі, як я помітив, майже всі речі в цьому світі виглядають на картинах набагато краще, ніж насправді.

Я тоді кивала, але не розуміла. Я не розуміла цієї людини, такої скупої на емоції, що придушувала всі свої почуття. Постійно тримати себе в вуздечку зі страху здатися слабким - цього я ніколи не могла зрозуміти! У моїй сім'ї обійматися і цілуватися було так само природно, як дихати.

Ніяке темне невігластво, однак, не завадить знайти Бога тому, хто шукає Його. Він зустріне Його і дізнається у вітрі, морі, сонці, лісах, зірках і навіть у рибах.

Не думай про мене краще, ніж є.

Кохання – це більше, ніж простий поцілунок, це більше, ніж просте злиття тіл. Кохання – це більше…

Сон для мене став єдиним засобом порятунку. Він рятував мене від тієї клятої дійсності, в яку я вже не хотіла повертатися.

Завжди я якимось незрозумілим чином опиняюся осторонь того, що мені вигідно. Є на світі такі невлаштовані люди: у казармах вони вічно чистять сортири, на фронті вони потрапляють у«котли», всі неприємності вони одержують першими, всі блага вони одержують останніми.

Тому, хто живе розумом, життя бачиться комедією. Для тих, хто живе почуттями або схильний до емоцій, життя - це трагедія.

… в'язниця мене не лякає. Якби там було так страшно, то ті, хто там був, постаралися б туди більше не потрапляти.

Віднімати дитину у матері та віднімати матір у сина — немислимо, злочинно.