Чим більше часу людина живе в монастирі, тим важче йому піти, оскільки сама особистість людини занурюється в це середовище: з певними емоціями, переконаннями, світоглядом, стосунками. Життя«у світі», якщо воно було, поступово забувається, стає чимось нереальним.
Ми всі стажери на службі у майбутнього... Ми стажуємося все життя, кожен по-своєму. А коли ми вмираємо, нащадки оцінюють нашу роботу та видають диплом на вічне існування.