Те, що ми звикли називати розумом, - не що інше, як самовпевнений наріст, який зовсім недавно з'явився на звіриному мозку.

... я лягаю горілиць, щоб подивитися на зірки. Їх у небі мабуть-невидимо. Здається, ніби падаєш, але не вниз, а вгору. У зоряну прірву над головою.

Ось до актів спонтанного насильства я звик, а до раптової доброти – ні.

Нічого не змінилось. Просто все змінилося.

Це в сенсі два плюс два буде три, якщо пишеш звіт стригой, і п'ять, якщо підраховуєш кінцевий прибуток.

Що це за дорослі, якщо вони далі не ростуть, не розвиваються!

Зустрічаються люди, чия уява піднімає їх над банальністю. Вони згодні ризикнути всім, якщо вони мають шанс отримати величезний выигрыш. Хіба не має значення не тільки знання майбутнього, як знали його пророки давнини, а й можливість самим творити його, вриватися у браму невідомого?

Теорія ймовірності та закон великих чисел стверджують: іноді потрібно намагатися знову і знову, щоб отримати бажаний результат. Чим більше намагаєшся, тим швидше вийде. Або, як я пояснила мамі, по суті іноді просто треба не здаватися.

— Вперше бачу тебе невпевненою в собі.
— Отже, ми стаємо справжніми подругами.

Старі речі кращі за нові, тому що вони обростають історіями.