Їжа – це дуже велике задоволення.

— Знаєш, яка музика найкраща у світі?
— Шум  хвиль та крик чайок?
— Ні… Найкраща музика — це биття серця. Якби у мене була можливість, я записав би з нього звуковий файл і перекачав у плеєр. І слухав би цілими днями.

Крім викликаних цією смертю в кожному міркуванні про переміщення і можливі зміни по службі, що можуть наслідувати цю смерть, сам факт смерті близького знайомого викликав у всіх, хто дізнався про неї, як завжди, почуття радості про те, що помер він, а не я.

Одні люблять життя за те, що воно дано, інші за те, що воно дає.

Ангели не втомлюються, відповів ангел, бо не економлять сил. Якщо ти не думатимеш про кінцівку своїх сил, ти теж не втомлюватимешся.

Ножиці-губи виблискували, посміхаючись.
- Погано ваша справа! Очевидно, у вас утворилася душа.
Душа? Це дивне, давнє, давно забуте слово.
Ми говорили іноді«душа в душу»,«байдужий»,«душогуб», але душа …
— Це… дуже небезпечно, — пробелькотів я.
— Невиліковно, — відрізали ножиці.

І нехай на цьому шляху ваші серця осяє те прекрасне і невимовне, що Боря Гребенщиков називає справою майстра Бо, а прості люди на кшталт мене – трансцендентально-екстралінгвістичним імперативом.

Хіба відома комусь та ніч, якою йому судилося померти? Хіба відома комусь та ніч, якій людині судилося втратити розум?

... за Сталіна після смерті атеїзм був, а тепер знову релігія. А за нею після смерті все як за Сталіна. Ти прикинь, як тоді було. Всі знають, що ночами в Кремлі віконце горить, а за ним Він. І він тебе любить як рідного, а ти його і боїшся до всеру, і теж ніби любити повинен усім серцем. Як у релігії. Я про Сталіна чомусь згадав — почав думати, як так можна — боятися до всеру і одночасно любити всім серцем.

Ми готові міняти все, що завгодно, аби нічого не міняти. Робити все, що завгодно, аби нічого не робити. І докладати будь-яких зусиль, щоб не докладати жодних зусиль.