Тому що секс – це секс, а поцілунок – це поцілунок. Саме на краєчках губ живе наша душа.

Яке страждання порівняєш із цим: хочеш пробачити, прагнеш пробачити — і знаєш, що це безнадійно, що пробачити не можна, пробачити не смієш.

Поважай себе настільки, щоб не віддавати всіх сил душі та серця тому, кому вони не потрібні і в кому це викликало б тільки зневагу.

Поки любиш, завжди є біль.

Бог дарує вбивцям пластичні обличчя. Ми часто здається слабкими і дурними; пройшовши на вулиці повз Потрошителя, ніхто б не подумав:«Цей малий виглядає так, ніби вчора на вечерю з'їв нирку дівчинки».

Сварку можна забути ; почуття незручності ніколи не забувається.

Іноді потрібно померти, щоб почати жити.

Сонце мені світить у спину, а попереду дорога:
Я йду з дому туди, де темрява.
Я знаю надто багато, щоб повірити в Бога,
Я знаю надто мало, щоб повернути назад.

Світ жорстокий, казав мені мій тато, коли я, ще хлопцем, скаржився на несправедливість. Ти не можеш допомогти всім. Тому бережи і захищай тих, хто поряд. А решті просто сам не роби поганого. По можливості.

Життя не костюм, його не можна перекроїти і пошити заново, але й шкодувати про минуле теж не варто, інакше старість перетвориться на суцільний зубний скрегіт від жалю.