Люди вірять у все, що завгодно, окрім правди. Покажи їм хоч кентавра, хоч русалку – спишуть на генетичну потворність і всі справи. Драконів у середньовіччі всіх перебили, а тепер кажуть – міф.
— Я завжди хотів знати, — гірко промовив Іпслор. — Що в цьому світі є такого, через що варто жити? Смерть обміркував його запитання і нарешті відповів:
Просто неймовірно! Чи багато ти ще знаєш, хто міг би так відображати своє власне світло? Люди більше схожі на... він зволікав у пошуках порівняння, потім знайшов його, згадавши про своє ремесло, — на смолоскипи, які палахкотять, поки їх не загасять. Але як рідко на обличчі іншої людини можна побачити відображення твого власного обличчя, твоїх потаємних трепетних думок!