Клітина пішла шукати птаха.

Життя - темне, нерозгадане таїнство, але, як би там не було, її складові - сила і слабкість. Сила здобуває перемогу, слабкість зазнає поразки.

Це ж роман - і, зрозуміло, я все вигадав!
Ну, крім того, що насправді правда.

Вона ще не розуміє, що нерозділене кохання, врешті-решт, перетворюється на лють і хаос, нерви і нутрощі, вивернуті назовні, як собачі кишки. Вона  ще не розуміє, що іноді той, хто любить без відповіді, повинен вимагати відшкодування, що любов може бути злою і підлою справою, що іноді через любов можна втратити терпіння. І коли нерви і кишки прибрані всередину, шкіра зашита, а кров змита, щоб ні в чому не винні роззяви не відчували незручності, у тому, хто носить це кохання, починає тяжіти отруйна пухлина, яка росте повільно і неухильно, перетворюючись на скажений згусток спотвореної тканини. Цей згусток розташований на два ребра нижче за серце і називається ненавистю.

Пристойна жінка віддасть перевагу нічній самоті ранковому сорому.

Хто б знав мою самотність? Будь він проклятий, цей самий талант, який зробив мене нещасною.

Усі жінки згодом стають схожими на своїх матерів. У цьому їхня трагедія. Жоден чоловік не буває схожий на свою матір. У цьому його трагедія.

Чим більше намагаєшся приховати щось від преси, тим більше вони цікавляться.

Головне, щоб у людини було добре серце, а все інше не так важливо.

Встати на шлях діалогу — набагато ефективніше та розумніше, ніж намагатися доводити, яким егоїстичним чи чуйним може бути кожен.