Поблажливість до власної персони властива людській природі.

Це було кохання з першого погляду, з останнього погляду, з одвічного погляду.

Ех, якби зловити той момент, коли ти – ніби ні з того ні з сього – починаєш ставати гіршим. Спочатку повільно, поштовхами, ледве-ледь, потім усе прискорюєшся і нарешті із захопленням, зі свистом вітру у вухах мчиш униз обмерзлою гіркою деградації.

Нездатність зробити зі своєї дружини коханку доводить лише неспроможність чоловіка. Потрібно вміти знайти в одній жінці всіх жінок.

Це все сміття, погань; і погань ті люди, які своїм друзям сиплють бруд на голову і піднімають їх на сміх.

Ми на дотик рухаємося у стосунках, від доброго до поганого і навпаки. Любов, відносини, які нам дорогі, можна зберегти, тільки якщо ми зізнаємося собі, що ж з нами насправді відбувається, тільки якщо ми не приховуватимемо від себе правду, не заперечуючи її або вдаючи, що нічого не відбувається.
Усвідомлення - велика сила. То ж зрозуміємо, що з нами відбувається, і віддамося цьому почуттю. Це лише допоможе дбайливо будувати відносини взаємної довіри та зберегти симпатію один до одного.

Розумом людина визнає, що життя - це безперервна боротьба за існування.

Цікавість – великий недолік.

Немає нічого тяжчого, ніж співчуття. Навіть власний біль не такий тяжкий. Як біль співчуття до когось, біль за когось, біль, багато разів помножений фантазією, продовжений сотнею відлуння.

Душа - це Місяць. І вона має недоступну сторону, яку ніколи не побачиш із того місця, де знаходишся.