А чому б їй не сміятися? Адже сміятися краще, ніж плакати. Особливо, якщо і те, й інше марно.

Я не військовий злочинець у буквальному значенні цього слова. Так, я брав участь у давній війні, але ніхто не питав моєї думки. Я народився у світі, який вів війну, у певному віці пройшов навчання та був змушений брати участь у боях.

Так було завжди. Варто мені було важко навести лад у своєму всесвіті і почати в ньому жити, як він вибухав, знову розсипаючись вщент.

Війна — це пекло, сигарети трохи прикрашають існування.

Наміри сьогодні одні, завтра інші. А ось група танкових армій біля наших кордонів — постійна річ.

Повага до своїх почуттів робить нас щасливими.

Ну і закохалася, чого вже там... Ви теж закохаєтеся, самі побачите... Його не можна не полюбити... Цей хлопець, він... Він один може висвітлити все це місто...

— Ти знаєш це почуття, — сказала вона, — Коли ти читаєш книгу, ти розумієш, що станеться трагедія ; ти можеш відчувати холод і темряву, що наближається, можеш бачити персонажів у себе в уяві, які живуть і дихають на цих сторінках. Але ти прив'язаний до історії, так як ніби тягнеш важкий вантаж і не можеш повернути або відпустити його.

Господи, не дай мені загинути в цьому вогні, а мій він чи твій, я не знаю.

Я вірю, кохання, ще збудешся ти.
Природа не терпить

ні в чому порожнечі.