Дядько Аргайл мені розповідав, що неможливо встояти проти важкої кавалерії.

Навіть із таким IQ, як у мене, можна прорахуватися. Я щось упустив... Я був близький до того, щоб впливати на весь світ... А тепер усе, на що я можу вплинути, — це тротуар.

Кохання — це коли ставиш інтереси іншої людини вище за свої...

- То ти скажеш мені, як зупинив фургон?
- Це був викид адреналіну! Справа звичайна... в Google пошукай!

Коли він помер, його очі були заплющені, а серце відкрито.

Воїни! Виходь грати – ай!

Ти єдине гарне, що є в моєму житті. Я люблю тебе.

Коли людина закохана, вона дивиться на життя крізь рожеві окуляри: все здається чудовим і ти стаєш схожим на плюшевого ведмедика, який постійно усміхається.

Минуле ніколи не вмирає.

- Хатинка-хатинка, стань до лісу - задом, до мене передом!
— Чого треба? А-а! Іване?! З'явився! Чи не чеканий, не кликаний. Повернув хатинку, ух, розбудив стареньку! Стояла собі задом, то йому, бачите, не тим фасадом! У!
— Не журись, бабусю! Не серч, ягуся! Допоможи мені Настеньку знайти, допоможи мені від лиха її врятувати!
- І не чекай від мене допомоги - неси швидше ноги! Ану, хатинко! Повернись до лісу передом, до Івана задом!
— До лісу — задом — до мене передом!
— До лісу передом, до Івана задом!
— До лісу — задом — до мене передом!
— До лісу передом, до Івана задом! Тю! Фулюган!