Пліткарка. Лілі ван дер Вудсен
— Коли вони маленькі, вони твій світ. Але одного разу зростає стіна. Ти з одного боку, вони з іншого.
— Вони хотіли б, щоб ми її зламали.
— Коли вони маленькі, вони твій світ. Але одного разу зростає стіна. Ти з одного боку, вони з іншого.
— Вони хотіли б, щоб ми її зламали.
— Яке у Вас чудове хутро!
- Але!
- Ні, я серйозно!
- Мексиканський тушкан!
- Бути цього не може! Вас обдурили, Вам дали набагато краще хутро! Це… шанхайські барси! Бачите, як хутро грає на сонці? Бурштин!
[Брайан переглядає газету з оголошеннями]
— Шукають коров'ячих пастухів...
— Та ми ні бельмеса не розуміємо у тварин.
- Стрілочників?
— Цим і вдома можна було б займатись.
— Могли б стати солдатами... Піти на Філіппіни.
— Смерть мене жодного разу не спокушає.
— Розумієш, братику, в поїзд я сів із наміром втекти від цього — життя-каторги... Мета полягає в тому, щоб досягти вершини і не опускатися до брехні, якої так багато в дорозі на неї. На вершині треба й починати! Стати підприємцями!
— Знаєш, що про баби з придурком говорять?
- А?
Я вчинила проти правил, але він усміхався, і я зрозуміла – справа не в мені. Справа у правилах.
— Потрібно сховати батька.
— Чому б не замаскувати його?
- Це спрацює.
— Можна переодягнути його жінкою.
- Інші пропозиції?
- Переодягти його слугою.
- Так краще.
Справжній лідер завжди чинить правильно, що б про нього не думали!
Це була та, хто найкраще знала тебе. І як і ти, вона ніколи не забуде одну ніч, коли справжнє кохання виявилося можливим...
Цікавлячись чужою думкою, ти завжди ризикуєш її почути. А почувши, ти, цілком можливо, повинен будеш з ним рахуватися.