Вона випромінювала обеззброююче тепло, ніби нікому на світі вона  не була така рада, як тобі.

Було б чудово мати того, з ким можна розділити своє життя та дозволити собі бути щасливим. І розгубленим.

— Ми можемо хоч раз не сперечатися?
— Ти не міг би мені не суперечити?

— Як ти, Лобанов, найтупіший лікар клініки, можеш обдурити Бикова, найрозумнішого лікаря клініки?
- Зараз ти в мене станеш мертвим лікарем клініки!

Повір на слово, брате, темніше ніч перед світанком.

Коли сонце зійде на заході і зайде на сході, коли висохнуть річки і гори полетять вітром як листя, ми зустрінемося і будемо разом назавжди.

Приймеш синю пігулку - і казці кінець. Ти прокинешся у своєму ліжку і повіриш, що то був сон. Приймеш червону пігулку - увійдеш у країну чудес. Я покажу тобі, чи глибока кроляча нора.

Вбивати має бути приємно самому Богові. Він постійно цим займається. А хіба ми не створені за Його образом та подобою? (Бог любить вбивати, він увесь час цим займається. А ми створені на його образ і подобу.)

— У нас немає  причин брати це місто.
— Скільки рабів у Юнкаї?
- 200 тисяч, якщо не більше.
— Тоді ми маємо 200 тисяч причин взяти Юнкай.

Ти переживаєш. Втім, це основна риса твого характеру, тому я іноді її ігнорую.