Не можеш довести — отже, не знаєш.

- Іншими словами, я дію тобі на нерви.
— Не іншими ці ідеально підходять.

- Я легко замочив його.
— Але навіщо ти залишив пістолет?
— Тобі це здасться дурістю, але це був мій коханий.
— Сподіваюся, ти не розповіси іншим гарматам, що маєш улюбленця.

- Останні дні на землі! Хмм. Якби у мене член, зняв би телицю! Можна відтягнутися не гірше...
— І як?
- Давай вбивати!

В кінці все буде добре, мамо, ось побачиш...

- Як я виглядаю?
- Як поліцейський після нічної зміни.

— Ти їж як дитинча динозавра, і я не жартую!
- Ти це серйозно?
— Ні, жартую.

Усім нам властиво приймати дурні рішення, але час — кумедна штука, а іноді й трохи чарівна: якесь дурне рішення з часом може перетворитися на щось зовсім інше.

Якось почався дощ і не припинявся чотири місяці. За цей час ми дізналися всі види дощу: прямий дощ, косий дощ, горизонтальний дощ і навіть дощ, що йде знизу нагору.

- Все було добре, поки ти не підкотив до неї яйця.
- Правда? А мені ось пам'ятається, що вона послала нас обох кудись подалі.