Жінки повинні бути матерями, це має бути в їхній крові, це приходить із цицьками, так? Наперед підготовлене обладнання. Чи є винятки? Що, якщо деякі з нас мають багато подорожувати чи керувати мережею цілодобових забігайлівок? Що, якщо дехто з нас все життя має говорити з дорослими?
Закрийте вашу книжку,
Допийте чашку,
Дожуйте свій черговий бутерброд.
Зніміть та продайте
Останню сорочку
І купіть квиток на пароплав!
- Все скінчено.
— А що щось було?
- Ні. Але могло бути. У світі, де зі мною трапляється щось добре.
- Так. Це не той світ, у якому ми живемо.
Липкий павук. Він повзає довкола тебе. Обплутує тебе павутиною дешевих компліментів.
Глоточок шампанського для знеболювання. Пелюстки троянд для усиплення. Потік вульгарності для оглушення. І, нарешті, лапки убік:«Моя... чергова і єдина».
Коли людина п'є, її навіть змія не жалить.
Дивно, що моє життя має закінчитися в такому жахливому місці. Але в моєму житті були три роки, коли мені дарували троянди, і я ні перед ким не вибачалася.
— Ти збираєш комікси? Смішно.
- Кумедно? Це хобі справжніх чоловіків… з привітом…
— Ти краще здай машину на фарбування, перш ніж доїдеш до офісу.
— Я не перефарбовуватиму її, вона мені так подобається.
- Ти з глузду з'їхав!
- Ні, це вони божевільні. І ось що я скажу - *** їх усіх. Нехай хоч неоновий напис у небі зроблять педик!
Борися. Не здавайся. Продовжуй боротись. І потім одного разу ти просто змінишся.