— Ну, дослідження Ізабел про Містік Фолс... У ньому дуже багато переказів та легенд. Я тоді думав, що більшість із них — вигадка.
- Ага, як та прикольна історія про вампірів.

— А чого ви боїтеся? Ви ж убили ведмедя голими руками?
— То був зовсім інший ведмідь!

— Розкажи мені щось добре.
— Коли я була маленькою, то моїм улюбленим одягом були бджолині колготки.
- Бджолині колготки?
— У чорну та жовту смужки.
- О Боже.
— Ти колись любив щось таке сильне?
- Так.

- Тяжко бути розумним, так? Ти дивишся на світ і знаходиш зв'язки між речами, випадковими речами... Ти думаєш:«чому ніхто цього не помічає, весь світ такий дурний?»
- Так.
- Ти один.
- Так.

— А запаси? Я не донесу все.
- Я понесу Гвен.
- Вона  важить удвічі менше.
— Хочеш, щоб я ризикнув безпекою королеви і щось ніс?
- Я візьму її.
- Вона  моя дружина.
— Я обережний.

- Льош, ну що ти від мене хочеш? Їдь.
— Леш, хто тобі дорожчий: друзі чи баби? Ось мені баби, але я, зауваж, сиджу тут!
– І я!..
– А мені друзі … Але можна я поїду? Будь ласка.

Ну, добре. Я пообідаю. Але без апетиту!

Смішно, так довго живеш у запереченні, що не бачиш сумну правду про себе, поки хтось не ткне тебе в неї носом.

- У мене є ідея.
- Добре.
— Навіть швидше за план.
— Звучить чудово.
— Але ти ще не знаєш його.
- Ну, чудово, що в тебе взагалі є план.

І не важливо, що принесе нам зміна пір року, але в нас завжди буде Париж!