- Скажи мені одну річ про Стайлза, яку ти пам'ятаєш. Лише одну.
- Проведіть ключ-картою, і я розповім Вам все, що захочете.
- Шериф... Вони йдуть.
- Одна річ. Хоч одна річ!
- Він був розумний! Досить розумний, щоб не довіряти мені.
— Романовичу, у тебе в ДІБДР взагалі нікого немає?
— Був один, та його звільнили за хабарі.
- Сука продажна, не міг до нас почекати.
— Так, мовчіть, не кажіть мені! По вашій запонці бачу, що у вас є яблуня та кульгава дружина. Я правий?
- Ні.
— Але ж дружина є?
- Ні.
— Ну, хоч трохи яблуні? Небагато дружини? Небагато яблук? Ну, співпрацюйте зі мною.
Ти знав, що все закінчиться, як тільки один із нас скаже«вистачить». Але ти мовчав. Я надто довго чекала.
- А раніше ти носи вправляла?
— Ні, тільки пальці ніг доводилося вправляти. Але яка різниця!
- Е... добре, давай, спробуй.
- Епіскей! [ Чути хрускіт ]
- Ну, як я виглядаю?
— Дуже прозаїчно...
— Чудово!
Різниця між бідними і багатими в тому, що бідні продають наркотики, щоб купити Nike... а багаті продають Nike, щоб купити наркотики!
Її збив мікроавтобус із продуктами. Це кумедно, з огляду на її ставлення до напівфабрикатів.
Деколи за щастя треба боротися навіть із самим собою.