Добре, що день Св. Валентина лише раз на рік, і вже завтра всі люди знову зможуть бути самими собою — холодними та бездушними.

- Про що ви думаєте, міс Беннет?
— Про те, якою гарною ви здастеся завтра містеру Бінглі.
- Та забудьте ви про Бінглі. Головне – Дарсі! Ось хто справді того вартий.
— Чи буде цей джентльмен серед друзів містера Бінглі?
- Ще б. Жахливі, обурливі манери.

- Як це називається, коли тебе долає злість і страх одночасно?!
— Ммм… не знаю… злотрах?!

Щоб повернути людину, треба щоб вона сама цього захотіла.

Ворогів ти знаєш, друзів стережись.

Сподіваюся, ця залізна білизна все ще на ній... Ану, птру! Але але! Не яких вам цо-цо, поки що немає  обручки!

Ти не підставляєш іншу щіку, ти її ріжеш.

— А що цей лайнер справді називається«Доктор наук професор Шварценгольд»?
- Він називається судно однопалубне КЦР-12.
- Тоді звідки взявся Шварценгольд, я не зрозумію?
[Дивиться на Славу]
- Ось туди запитання, там відповіді!

Не граю у твістер до третього побачення.

Я мовчу про Ненсі, і де вона. Мене садять поодинці. Це та ціна, яку я маю заплатити. І я плачу. Не можна врятувати життя дівчинки, а потім кинути її на поживу вовкам.