Добрий вечір. Сьогоднішню лекцію проведу я доктор Шелдон Купер.
... Я чекав оплески, але вважаю, що захоплена мовчанка теж підходить на випадок.
Я погодився виступити перед вами сьогодні тому, що мене запевнили, що ви найсвітліші голови з усіх університетських кандидатів на докторський ступінь, хоча це все одно що сказати, що ви є найважливішим електроном атома водню!... Тому, що в атома водню всього один електрон!... Світлі голови... Та не смішіть мій піджак!

— Я її друг, я не маю наміру користуватися її нинішньою вразливістю.
- Тобто, ти хочеш сказати, якщо вона, перебуваючи у повному відчаї, накинеться на тебе і вимагатиме, щоб ти опанував її прямо тут і зараз, ти що просто підеш?
- Я сказав, що я її друг, але не друг-гей.

Напевно, я вичерпала весь ліміт сліз, відпущений на одного чоловіка.

- Ти розбила скло! Ти розбила скло, як ти могла так вчинити?
- А ти розбив мені серце.

За якою статистикою?! Причому тут статистика?! За статистикою, 80% хворих на рак підшлункової вмирають протягом п'яти років, 95% апендектомії проходять без ускладнень. Ми бачили ракових хворих, які вижили, та пацієнтів з апендицитом, які померли. Статистика не має відношення до конкретного життя. Або ти будеш добрим батьком, або не будеш. Зрештою, твої батьки розлучилися, а ти все-таки примудрився стати відносно непоганим лікарем.

Ти ніколи по-справжньому не знаєш, що відбувається у чужому житті.

Все моє життя сповнене проблем. Однієї більше, однієї менше, ніхто й не помітить.

А знаєш, чому ти такий розумний? Тому що ти дуже скромний. Тож ти такий гарний.

- Все зібрав?
- Усе.
— Якою ціною?
- Ціною всього.

Поспішайте, а то я засну до того, як ти почнеш мучити мене!