- Я заплутався, Вероніка.
- Як і всі ми, Арчі. І, якщо чесно, ти менший за інших.

У цьому наша різниця – ви хочете програти по-дрібному, а я хочу виграти по-крупному.

— Чому ви, лікарі, вважаєте, що ви кращі за інших?
— Мабуть, через всяку фігню з витягуванням людей з того світу, ну, мені так здається.

Розумієш, я не те щоб боюся смерті, вона  мені огидна. Я знаю, що після смерті нічого немає. Для когось може їсти, а для мене нічого. Темрява. Порожнеча.

— Нагадай, чому ми розлучилися?
— Ти вирішила, що в іншого трава зеленіша чи я був надто Чоловіком, ні, ти, ти була надто чоловіком.

- Чому я тут?
— Твоє життя — це сума залишків неврівноваженого рівняння, властивого програмуванню Матриці. Ти – можливий результат аномалії, яку, незважаючи на мої щирі зусилля, мені не вдалося усунути з того, що інакше було б гармонією математичної точності.

Всі ці речі, заради яких я готовий померти, просто ніщо порівняно з тими, заради яких я хочу жити.

- Це ідеальний день! Жаль, що всі такими не бувають...
— Можуть бути. Але для цього треба попрацювати.

Тривога! Червона тривога! Велика, величезна червона тривога! Клінгони атакували нижню палубу! А ще ковбої у чорних капелюхах та Дарт Вейдер. Не хвилюйтесь, я вже тут! Я вже тут! Ви на мене сумували? Сумували за мною? Сумували за мною? Сумували за мною? Сумували за мною? Сумували за мною? Сумували за мною? Сумували за мною?

Пий вино - це вічне життя, це те, що дарує тобі юність. Це час вина, троянд та п'яних друзів. Насолоджуйся цією хвилиною, адже ця хвилина — твоє життя.