Усі вмирають. Всі заслуговують на смерть. Я збиралася померти від старості. Таким був план.

— Скільки грошей у тебе?
— Тобі хтось казав, що про гроші питати у людей непристойно?
— Просто мої знайомі не мали.

Це напад чи він так танцює?

- Мамо, він такий білий!
— Ні, любий, він не білий. Він мертвий.

Посмішка – це рекламна акція.

- Тепер ти в руках правосуддя.
- Якого правосуддя? Вашого? Яке засуджує, перш ніж судити?

Я хочу бути такою, як ти. Бачити те, що ти бачиш, любити те, що ти любиш...

За такий короткий термін старе зруйнувати можна, а створити нове дуже важко. Не можна…

— Я мріяла про цю хвилину з того дня, як ми познайомилися. Я мільйон разів усе репетирувала у себе в голові — як ти дивитимешся, що говорити, що думати. І знаєш, що...
- Що?
— Я просто придумала тебе. Я ніколи не думала, що відчуватиму, я тільки хотіла зробити тебе щасливим. Мені здавалося, що я тебе не гідна.
— Але ти гідна, Роуз, гідна, гідна.
— Я знаю, знаю, але Алексе, ти мене не вартий.

- Ти з глузду з'їхав!
— Ви що, не чули про цілющі властивості сміху?