Будь-хто, хто не з нашої родини — наш ворог.

— Може, поїдемо до Венеції?
— Ні, там живопис розвинений слабо. Туди треба їхати або коли ти дуже молодий, або коли ти занадто старий.

— Може, пообідаємо завтра?
- Звичайно. Хоча, постривай, завтра ж субота.
— Так, уявляєш, я іноді їм по суботах.

Хейзелнат *** вчений.

Я не зміг нічого виправити, не зміг, бос...

- Питання перше. Де мої штани?
— Відповідь лежить на YouTub'і.

Раніше я вважав, що тільки одна стежка може привести тебе до мети, але якщо ти вибрав цю стежку, це не означає, що ти маєш відмовлятися від усіх інших.
Я зрозумів, що набагато важливіше те, що відбувається під час твого шляху - помилки, падіння, дружба.

Я ж не просто так сказала, що мені буде краще за одну. Не тому, що я так думала, а тому, що раптом я полюблю когось, і ми розлучимося, і я не зможу це пережити. Бути однією легше, тому що раптом ти зрозумієш, що не можеш без кохання, а її більше немає? Раптом тобі сподобається і ти до неї звикнеш? Що, якщо ти збудуєш своє життя навколо нього, а потім воно  зникне? Ви зможете пережити такий біль? Втрата кохання як ушкодження органу, як смерть. Різниця в тому, що смерть – це кінець. А це? Це може тривати вічно.

Ви навчили мене, що життя має палати як вогонь. Але його світло не сліпить мене, а полум'я не обпалює. Це я вогонь, я сам – вогонь.

— Та не буває такого, щоб чоловік один раз змінив. Ось те, що один раз попався, це буває.