Знаєш, в той день, коли я зважилася на це, я поклала на борт ванної два леза. Знаєш чому? Я розуміла, що коли почну стікати кров'ю, мої сили вичерпаються. І я не хотіла випустити лезо, не доробивши все до кінця. Ти можеш уявити, як треба ненавидіти це життя, щоб потурбуватися про друге лезо?
Найголовніше у житті — це зрозуміти, а, можливо, ще важливіше — відчути.
Випадків немає. Кожен шлях зумовлений. Все відбувається тоді, коли потрібне. У потрібний час, у потрібному місці. Немов світ - це килим зітканий безліччю нескінченних ниток. Кожна у своєму місці. Але лише мало хто знає куди приведе їх дорога.
Чувак, твоє его виписує такі чеки, за які твоє тіло потім не зможе розплатитися!
О, Боже, як пече... До речі, не раджу терти очі після того, як ти потримала перець...
- Де Ірак?
- А навіщо тобі тут глобус?
— А раптом заблукаю? Так, підказую — ця країна не у формі чобота.
- Та ось Ірак!
- Це Китай.
- Сам ти Китай!
— Якась безглузда образа...
— Як мені тебе звати? Куля чи Зуб?
— Клич хоч Сюзанної, якщо тобі так подобається.