— Ти знаєш, не хочу, щоб ти мене лікувала, щоб аналізи брала всякі...
— Що так?
- Ти мені дуже подобаєшся.
- І я не хочу брати у тебе аналізи.
- Треба ж, що так?
- Ти мені дуже подобаєшся.

Не торгуйся. Покладайся лише на свої сили.

- Сімбельміні. Вони завжди росли на могилах моїх предків... а тепер ними вкрита могила мого сина. Горе мені жити в ці чорні дні... Молоді гинуть, а люди похилого віку доживають свій вік. І тепер мені доведеться побачити останні дні свого роду...
— Смерть Теодреда — не на твоїй совісті.
— Не треба батькам ховати дітей.

Від дощу ростуть квіти, і він робить равликів щасливими.

Хто не раз бував на реї, хто пропах солоною піною,
Той штурвал тримати вміє, знає це життя ціну. Хто захлинався вітром, душу люлькою грів та грогом,
Знає всі шляхи в таверну, де сам чорт зламає ногу.

Розумієте, щороку 31 грудня ми з друзями ходимо до лазні. Це у нас така традиція.

Біда не приходить сама, вона  приходить ротами. Полиці.

Жертвувати тим, хто ти є, заради іншого або вимагати, щоб хтось пожертвував цим заради тебе, це не любов.

Що толку від слова«непомірний», якщо воно не застосовується до королівського весілля.

Ми з вами обидва знаємо, лейтенанте, що перемога іноді дається страшною ціною.