- Ми були в іншому місці... Вона  літає?
— Вона  зникає і з'являється тут. Ти не зрозумієш.

І у кохання є межа...

Єдина людина, яка стоїть на твоєму шляху, це ти сама.

- Слухай, Базин, у тебе є мрія?
- Яка мрія?
– Ну, про що ти мрієш у житті?..
– У мене мрія купити пальто.
– Ну, що це за мрія?..
– Зима на носі, а мені ходити нема в чому… Минулої зими в куртці проходив, хворів усю дорогу…
– Тобі, що, батьки пальта купити не можуть?
- А, куплять вони. Батько аліменти платить, мати жодної копійки не дає... Вважає, що мені не потрібні гроші. Вона  хвора людина, в цьому немає ніяких сумнівів... Чого з цим поробиш...
- Ну, устань.
– Навіщо?
- Ну, устань, тобі кажуть... На, носи на здоров'я.
- Ти, що, здурів? А ти?
- Мені все одно в армію скоро. Носи і мрій про щось велике.

Я не мушу любити тебе, щоб довести любов до себе.

Після того, що сталося, криза зобов'язана на мені одружитися.

Погані звички: пороки, любов і співчуття – це руйнує нас. Коли справа доходить до любові і щастя, ми вбивці.

Руйнування є форма творіння.

- Чого треба?
— Діду, продай рушницю.
- Мільйон!
- Неси!
— Хе... Гроші наперед давай!... [ Данило відраховує долари ] Доларі...
— Тут мільйон двісті. Патрони тягни все!

Не нудіть мені на нерви!