— Мені потрібна хороша брехня, щоб пояснити, чому мене сьогодні не було на роботі.
— Любий, ти не вмієш брехати.
- Вмію.
- Невже? Вчора в кафе я вийшла в туалет, коли повернулася, її не було. Хто її взяв?
— Хтось відчинив двері в кафе, і тут вибіг єнот і рвонув прямо до твоєї булки, я сказав:«Не їж її, вона  Фібіна!» А він каже... він каже... каже... "Джо, ти не вмієш брехати..." Що мені робити?!

— Кажуть, тим, хто чекає, дістаються гарні речі …
— …Залишені тими, хто поспішає!

Хочеш колись командувати? Тоді навчися підкорятися.

Перші продажі зброї це як займатися сексом вперше. Ви збуджені і схвильовані, але не розумієте, що, чорт забирай, відбувається. І зрештою, так чи інакше, все закінчується надто швидко.

Навіть Дамбо умів літати, перш ніж йому дали чарівне перо!

Питання не в тому, скільки нам років, а в тому коли нам років.

— Де написано, що це місце ваше?
— Та ось величезними літерами написано:«Бульбашки! Машини не ставити!». Це звернення до всіх бурульок.

— Навіщо це вирвав останню сторінку?
— Я завжди вириваю останню сторінку із книги. Тоді їй не треба закінчуватись. Я ненавиджу кінцівки.

- Комп'ютер, я вдома!
- Назвіть пароль.
- "На-на-на-на-на-на-на, Бетмен!"
- Дякую.
- Завжди будь ласка.

Для Атоса це дуже багато, а для графа де ла Фер — дуже мало.